Батькам
Вправи для гіперактивної дитини. За матеріалами Ковальчук Л.І.
Як допомогти дітям зрозуміти свої почуття
- дайте дитині додаткову підтримку, підбадьорте її та будьте чуйні, терпимі, коли вона перебуває у стресовому стані, адже діти показують свої страждання та хвилювання за допомогою різної поведінки – надчутливою, замкненої, пустотливою;
- Будьте чуйні до почуттів, які виражає дитина словесно та іншим шляхом;
- Допоможіть дитям навчитися казати про свої почуття замість того, щоб дитина просто замкнулася;
- Навчіть вирішувати проблеми словесно, а не фізично; методом знаходження кращих способів для того, щоб впоратися з ситуацією;
- Допоможіть дітям заспокоюватись самостійно, коли вони прикро вражені. Наприклад, іноді діти старшого віку необхідно просто більше часу побути на одинці, тоді як молодші діти мають потребу в чутливій близькості з рідними;
- Проводьте співбесіди про почуття дитини, проектуючи ситуацію, яка його засмучує, на себе, виражаючи Ваші власні почуття (наприклад, «Мені стає сумно, коли я сперечаюся зі своїми друзями, можливо, тобі також»);
- Переконайте дитину, що у всіх дітей виникають почуття за певних обставин (наприклад, «Іноді діти лякаються і це нормально», «якщо щось не працює, це тебе дратує», «коли тебе дражнять, ти ображаєшся»);
- Діти молодшого віку потребують допомоги, щоб навчитися відмічати свої почуття. Це допомагає їм ввійти в емоції, біль, точно розпізнати їх та правильно впоратися з ними (наприклад, «Думаю, що ти плачеш тому, що ти стомився (лась), «Я знаю, що сестра відібрала твій м’яч, і це тебе прикро вразило»);
- Іноді дітям легше відповісти на коментар, ніж на пряме питання, якщо щось не так (наприклад, «Сашко, ти виглядаєш дещо засмученим. Напевно, ти думаєш про свою мамусю…»);
- Буває так, що дитині легше коментувати свої почуття в контексті почуттів більшості дітей ( наприклад, «Більшості дітей стає моторошно та сумно, коли їхній татусь та мама сваряться», «мабуть, всі діти ображаються та страждають, коли на них кричать, обзивають або не хочуть спілкуватися»).
У класі моєї дитини зʼявиться учень з особливими освітніми потребами. Як підготуватись?
Восени 2018 року в Україні стартувала реформа «Нова українська школа». Ще до початку навчання батькам першокласників розказали про інклюзивну освіту та про те, що в класах можуть з’явитися діти з особливими освітніми потребами.
Насправді інклюзивне навчання — це не лише програма для дітей з особливими освітніми потребами. Це освіта для соціальних сиріт, внутрішньо переміщених осіб, біженців та інших незахищених верств населення. Що потрібно знати батькам однокласників дітей з особливими освітніми потребами.
Діти з особливими освітніми потребами можуть вчитися у будь-якому класі?
Ні. Батьки такої дитини можуть обрати школу і погодити вступ із дирекцією. Далі є певні обмеження: в інклюзивному класі можуть вчитися від одного до трьох учнів з інвалідністю, а загальна кількість дітей не повинна перевищувати тридцять осіб.
Чи вистачить у вчителя часу на всіх дітей?
В інклюзивному класі разом зі вчителем на уроці повинен працювати асистент, який допомагає контролювати навчання та приділяє більше уваги дитині з інвалідністю. Він допомагає дитині адаптуватися в класі, працювати на уроці, виконувати домашнє завдання, за потреби супроводжує її на прогулянці, у їдальню та до вбиральні. Якщо асистента вчителя немає, його роботу можуть виконувати батьки або ж людина, яку вони наймають.
Як пояснити дитині, що в неї буде однокласник з інвалідністю?
Варто показати мультфільм, у якому є головні герої з інвалідністю, і обговорити його. Радимо такі мультфільми:
· американський «Тамара» — про те, як глухоніма дівчинка мріє стати балериною;
· іспанський «Мотузки» — про дружбу дівчинки Марії та хлопчика з ДЦП;
· французький «Секрет Маела» — про людей із синдромом Ангельмана (людина з таким захворюванням не може контролювати свої рухи та міміку, часто усміхається і хаотично розмахує руками);
· російський «Акуратна історія» — про шестирічного Микиту, який йде до школи, але має дуже тонку шкіру, а тому завжди повинен бути обережним.
Допоможе й інклюзивна література. Діти сприймають улюблені книжки як природну комунікацію, а історії з них не викликають відторгнення. Рекомендуємо книжки українських авторів: Олени Осмоловської «Сонце в твоєму озері», Вікторії Надикто «Пригоди Даші й Тіні», Євгенії Пірог «Тридцять перший меридіан», збірку оповідань «Terra інклюзія-2018».
Мені здається, що дитина з інвалідністю все ж гальмує навчальний процес. Що робити?
Інклюзивна освіта гарантована законом, і ніхто не може позбавляти дітей цього права. Крім того, інклюзія — це ще й тест на толерантність і зрілість суспільства. Пройдіть його гідно та покажіть гарний приклад дітям.
Як мені вдома говорити з дитиною на цю тему?
Найголовніше завдання інклюзивної освіти — навчити дітей працювати та співіснувати з усіма. Коли спілкуєтесь зі своєю дитиною про однокласника з інвалідністю, не використовуйте агресивних слів та обов’язково називайте іншу дитину на ім’я. Не забувайте: діти люблять одне одного у грі, тому в позашкільний час створюйте якнайбільше моментів, коли діти можуть взаємодіяти через розваги.